Розвиток критичного мислення на уроках української мови та літератури

Тимошенко Л. В. - вчитель української мови та літератури

Головним завданням сучасної освіти є формування відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, уміє використовувати набуті знання для творчого розв’язання проблем, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя та життя інших.

Таким чином, завданням учителя є розвиток в учня такого типу мислення, який забезпечить йому можливість адекватно оцінювати нові обставини, формувати стратегію подолання перешкод, уможливлюватимуть пристосування випускника до нових, часом непередбачуваних, ситуацій.

Маючи за плечима певний педагогічний досвід, можу запевнити, що більшість технологій, які застосовуються вчителями на уроках словесності, заслуговують на увагу. Та, живучи сьогодні в демократичному суспільстві, визначальним є вміння критично мислити. А що таке критичне мислення?

Критичне мислення – це складний процес, який починається із залучення інформації і завершується прийняттям рішень. Критично мислити – це означає:

- використовувати такі мисленнєві операції як аналіз, синтез, оцінка;

- ставити питання різних типів і відповідати на них, виходячи із ситуації та інформації;

- ефективно здійснювати пошук нового та оцінювати факти від думок;

- будувати власні висловлювання.

Проте не можна вважати критичне мислення за об’єкт вивчення, воно є результатом навчання.

Учитель повинен так пов’язати навчальний матеріал із проблемами, які хвилюють дітей, щоб вони змогли критично оцінити себе і все навколо. Помилкою є нав’язування своїх думок. Учень не повинен відчувати себе «об’єктом виховання і навчання», «носієм чужої думки». Необхідно надати йому можливість думати, шукати.

У процесі застосування технології критичного мислення виробляються вміння працювати в групах, уміння розподіляти матеріал за ступенем новизни, уміння бачити чужі помилки та свої; доводити, аргументувати, переконувати.

Інформацію, отриману на уроках, учні повинні не заучувати, а розуміти й усвідомлювати. Розуміння – це здатність знайти свій власний зміст у прочитаному. А для цього треба вміти переказувати своїми словами, наводити свої приклади, вирізняти головне від другорядного, передбачати подальший перебіг подій, знаходити схожість і відмінність. Досить важливим є вміння поділяти ціле на частини, співвідносити певні явища та застосовувати не лише сьогодні, завтра, але і колись; комбінувати елементи так, щоб утворилося ціле. При цьому пам’ятати, що синтез – це не просто сума частин.

Критично мислять ті, хто володіє інформацією і здатний аналізувати її, робити власний вибір та обґрунтовувати погляди. У своїй школі разом із практичним психологом дослідили рівень критичного мислення учнів

7–10 класів, провівши невеликий тест, дійшли до висновку, що вироблення навичок критичного мислення учнів потребує систематичної роботи вчителя-словесника не лише на уроках, а й в позаурочний час.

На мою думку, саме на уроках мови та літератури створюються архетипічні стереотипи й водночас руйнуються, формується етичне і толерантне ставлення до чужої думки. Тому такі уроки повинні стимулювати критичне мислення школярів.

Учні 5–6 класів ще повинні навчатися критичності – констатуючої, а потім – коригуючої. У них критичне мислення перебуває на початковому рівні, оскільки несформовані читацькі компетентності. Тож вчителю-предметнику потрібно сформувати в учнів найнеобхідніші для уроку літератури навички, які стануть підґрунтям розвитку їх критичного мислення. Йдеться про вміння працювати з художнім текстом, вести діалог, працювати в команді, приймати рішення. Головне, вчителю й учням пам’ятати тезу: «Освіту не дають, її здобувають».

У технології критичного мислення виділяють три фази :

- актуалізація (приготувати, заохотити до нового навчального матеріалу) – учням пропонується пригадати те, що вони вже знають із вивченої теми, поставити питання та встановити мету навчальної роботи;

- побудова знань – школярі оволодівають інформацією й усвідомлюють її значення в результаті своєї діяльності під керівництвом учителя (спонукання дітей до самостійної роботи – самоосвіти, самоконтролю);

- консолідація – учні закріплюють та підсумовують вивчений матеріал протягом уроку. Це потребує часу, уваги, а виклад матеріалу має бути чітким і зрозумілим. Необхідна умова – виділення часу для обміну думками. А методів і прийомів , які застосовуються при критичному мисленні, багато.

На уроках української літератури намагаюся розвивати комунікативні вміння учнів шляхом створення проблемних ситуацій, постановки дискусійних питань.

Під час вивчення творчості Євгена Гуцала, зокрема твору «Сім’я дикої качки», використовую міні-дискусію «Чи можна вважати вчинок Тосі правильним, адже дівчинка, скориставшись відсутністю Юрка, забрала каченят?»

Розкриття авторського задуму оповідання Бориса Харчука «Планетник» потребує з’ясування ролі материнської любові у творі («Жодна материнська сльоза не пропадає даром. Коли плаче мати, розвертається небо і стогне земля») і значення поняття плекати (виплекана Планетником квітка). Метою міні-дискусії у даному випадку можна вважати розшифрування слів діда Капуша: «Шукай пізнання в трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і в самому собі, в своїй душі» та пояснення їх зв’язку з ідеєю материнської любові.

Готуючи учнів до сприйняття оповідання В. Винниченка «Федько- халамидник», пропоную учням поміркувати над заздалегідь підготовленою життєвою ситуацією та порівняти із текстом твору.

Для старшокласників варто поновити ще раз правила ведення дискусії:

- чітко визначте свою точку зору й аргументи до неї;

- вступаючи в дискусію, не починайте її з тих питань, за якими ваша думка на збігається з думкою вашого опонента;

- висловлюючи свою думку, дотримуйтесь змістовності, правильності, повноти та послідовності розкриття теми;

- достатньою мірою використовуйте довідкову й художню літературу та посилання, зроблені на неї; аргументи не слід пропонувати у нисхідному порядку;

- уникайте категоричності, особливо якщо ви заперечуєте;

- умійте почути та зрозуміти опонента;

- не переривайте свого співрозмовника;

- волійте не перемогти, а знайти істину.

Запитання до теми готувати вдумливо, формулювати чітко.

Під час вивчення творчості І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» можна провести дискусію на тему «Причини і наслідки конфлікту між батьками та дітьми в повісті «Кайдашева сім’я».

До обговорення запропонувати такі питання:

- Як ви розумієте поняття: соціальний конфлікт, моральний конфлікт, психологічний конфлікт?

- Чому, на вашу думку, Кайдашиха й Мотря не змогли вжитися в одній хаті?

- Які соціальні умови формують поведінку людей?

- Чому виник конфлікт між представниками молодого покоління?

- Давайте спробуємо осмислити вчинки, зрозуміти їх, а також ті почуття, які переживали персонажі.

На обговорення класу можна винести й образ Чіпки, складність і суперечливість його характеру, еволюцію від правдошукача до розбійника.

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблювати знання з обговорюваної проблеми. Дискусія навчає чути й розуміти співрозмовника, сприяє уточненню власних переконань, формуванню власного погляду на світ.

У фазі актуалізації часто пропоную різні стратегії.

Для забезпечення емоційної готовності класу до уроку словесності – «Розкажи про настрій через асоційований образ», побажання учнів один одному успіхів на уроці, за демонстрацією графічних зображень людського настрою учні висловлюють здогади, чому саме з них розпочався урок. Досить цікавою на даному етапі є і психологічна вправа, під час якої діти обирають той колір, який відповідає їхньому настрою на початку уроку.

Зосереджує увагу учнів на уроці і подана «технологічна картка», яка вказує, які знання, уміння та навички повинен кожен отримати на уроці. Важливим для уроку є епіграф. Він не тільки підсилює зміст матеріалу, але і має виховне значення. До учнів можна звернутися із завданням продумати доцільність вживання епіграфа, прокоментувати його зміст у контексті матеріалу уроку.

Ефективним методом колективного обговорення, що здійснюється через накопичуваність ідей певної теми, вираження поглядів усіх учасників є «Мозковий штурм».

Щоб перевірити знання учнями опрацьованого вдома тексту, пропоную виконати завдання «Порушення послідовності». З’ясувати значення вивчених термінів допоможе вправа «Аналіз понять». Доцільне використання і «Роботи в парах».

Під час побудови знань застосовую різні види читання. Оформлення «Бортового журналу» дає змогу виділити відоме і нове для учнів. Створення під час характеристики героїв твору «картки персонажа» , провести «обмін проблемами», «займи позицію» (пропозиція вибрати одну із позицій, яка найближча, та аргументувати її)

На етапі консолідації найчастіше пропоную:

• метод «Прес»: висловити свої враження від прочитаного художнього твору («Я вважаю, що… »);
• метод «одна хвилина» (протягом однієї хвилини учень без підготовки дає відповідь на запитання вчителя);
• висловити власну думку допомагає «Мікрофон».

Корисним є написання твору-мініатюри (наприклад, опис-звертання до квітки чи віршований опис рослини, вживаючи сполучники чи однорідні члени речення).

Щоб допомогти старшокласникам краще зрозуміти свої думки з вивченої теми і щоб проаналізувати, що відбувається у класі на інтелектуальному рівні, пропоную скласти п’ятихвилинне есе. Ці відповіді допомагають вчителю під час підготовки до наступного уроку. Цікавим видом роботи є створення п’ятирядкового сенкана, кросвордів, ребусів, робота із «дошкою запитань».

Вважаю, що використання більшості таких методів і прийомів не може мати чітко закріпленого місця на уроці, а може змінюватися відповідно до завдань уроку.

Розвиваючи критичне мислення на уроці, не потрібно забувати і про вдосконалення грамотності школярів. Робота із навчальним підручником, різними видами словників та довідкової літератури допоможуть сформувати правописні вміння.

Сподіваюся, що вивчення праць О. Пометун, А. Кроуфорд, В. Саул та інших допоможе не лише з’ясувати теоретичні аспекти даної технології, але і практично використовувати цю методику на уроках мови та літератури. А це сприятиме співробітництву, порозумінню й доброзичливості, реалізації особистісно орієнтованого навчання.

5 клас В. Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»