ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Хода Марина Леонідівна - вчитель початкових класів

 У статті розглянуті окремі ідеї та міркування видатного вченого, педагога  В. О. Сухомлинського, які мають важливе значення для особистісно-орієнтованого виховання, інклюзії та індивідуалізації  освіти.

 У сучасних умовах одним із найважливіших інноваційних процесів є інклюзія освіти, основною домінантою якої є особистісно-орієнтоване виховання.

За І. Д. Бехом, особистісно-орієнтований виховний процес – це повноцінне емоційно насичене й суспільно значуще, спільне творче життя педагога й вихованців, яке відповідає їхнім основним соціогенним потребам.

Існують такі принципи особистісно-орієнтованого підходу до навчання  нездібних дітей:

-   принцип індивідуалізації навчально-виховного процесу;

-   принцип врахування індивідуальних особливостей учнів;

-   принцип визнання кожного учня особистістю;

-   принцип отримання позитивних почуттів від навчання;

-   принцип навчання через подолання труднощів;

-   принцип дослідницького підходу до предмета вивчення;

-   принцип обов’язковості самостійної розумової праці учнів у процесі навчання;

-   принцип людяності, чуйності, тактовності по відношенню до учнів;

-   принцип взаємозалежності колективу і особистості у навчанні;

-   принцип залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя;

-   принцип розгляду навчально-виховного процесу як складної системи.

Саме на основі цих принципів побудована вся спадщина В. О. Сухомлинського .  Саме з його досвіду ми черпаємо все нове і нове, адже у працях В. О. Сухомлинського містяться всі (чи майже всі) положення, що можуть бути покладені в основу сучасної концепції особистісно-орієнтованого навчання й виховання. А від педагога, який працює з дітьми в інклюзії чи індивідуально, вимагаються виражені гуманістично спрямовані якості.

Приділяючи особливо багато уваги слаборозвиненим, педагогічно занедбаним дітям, В. О. Сухомлинський підкреслював: «Вчити і виховувати таких дітей треба в масовій загальноосвітній школі; створювати для них якісь спеціальні навчальні заклади немає потреби. Ці діти не потворні, а самі тендітні, найніжніші квіти в безмежно різноманітному квітнику людства» .  У тяжкі післявоєнні часи він не ставив тавро дітям, а працював з їх оточенням. Учив батьків, вчителів бачити найкраще в дітях, те, від чого можна відштовхнутися. Любов до дітей виливалась в індивідуальному підході до кожної дитячої особистості. Так, В. О. Сухомлинський звертався до питання про індивідуальний підхід до таких дітей і з боку вчителів: «Адже такі мовчазні тугодуми ой як страждають на уроках. Вчителю хочеться, щоб учень швидше відповів на питання, йому мало діла до того, як дитина мислить, йому вийми та поклади відповідь і отримуй позначку. Йому і невтямки, що неможливо прискорити протягом повільної, але могутньої ріки. Нехай вона тече у відповідності зі своєю природою, її води обов’язково досягнуть наміченого рубежу, але не поспішайте, будь ласка, не нервуйте, не хлюскайте могутню річку березовою різкою оцінки – нічого не допоможе».

Ось як він характеризує дітей з інертним типом нервової діяльності: «...В однієї дитини потік думок тече бурхливо, стрімко, народжуючи все нові образи, в іншого – як широка, повноводна, могутня, таємнича у своїх глибинах, але повільна річка. Навіть непомітно, є у цієї річки течія, але воно сильне і нестримне, його не повернути в нове русло, в той час як швидкий, легкий, стрімкий потік думки інших хлопців можна перегородити, і він відразу ж кинеться в обхід» .

Індивідуалізація навчально-виховного процесу – це, по суті, навчання і виховання кожного учня за індивідуальним планом. «Досвід переконує, – пише В. О. Сухомлинський, – якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то це означає, треба шукати шістсот індивідуальних стежок».

Слід відзначити також перспективні кроки В. О. Сухомлинського як директора школи щодо забезпечення навчально-виховного процесу психологічною підтримкою. Так, за його ініціативою, у Павлиській школі вперше було створено психологічну службу під назвою «Психологічна комісія». До її складу входили шкільний лікар і 7–8 найкращих психологічно обізнаних учителів. Комісія ставила своїм завданням встановити причини, через які дитині важко вчитися. При цьому особливо велика увага приділялася аналізу особливостей сприйняття дитиною предметів і явищ навколишнього світу, особливостей мислення, мови, пам’яті, уваги .

 Тож цілком достатньо та повною мірою можна усвідомити і оцінити широту охоплення, глибину проникнення педагога в найбільш актуальну для наших днів проблематику навчання особливих дітей. Власний особистісно-орієнтовний підхід присутній у численних працях, у педагогічній творчості В. О. Сухомлинського. Він прагнув надати психолого-педагогічну підтримку всім дітям,  допомагав кожній дитині бути вмотивованою і змогти досягти своєї мети – успіху в навчанні, нехай незначного, але успіху, який принесе їй радість і щастя.  Його ідеї і в наш час мають важливе значення  для педагогічного забезпечення перебудови загальноосвітньої школи.

Список використаних джерел

1.  Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1967. – Т. 1. – С. 92–93.

2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1967. – Т. 3. – С. 46–47.

3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1967. – Т. 4. – С. 477.